Kytajgorodska droga czasu

с. Фурманівка

Початковий пункт – кінцева зупинка автобусів у с. Фурманівка. Далі можливі два варіанти руху: за сухої погоди і низького рівня ґрунтових вод – безпосередньо через мочар, де проходить пастуша стежка; після дощів рекомендовано пройти польовою дорогою, що оминає мочар, зробивши невеликий гак. У обох випадках заболочену ділянку варто сприймати не як перешкоду, а унікальну, органічну складову ландшафту локації “висяче болото”. Його слід емоційно сприймати через запах дикої м’яти, що тут масово росте, формуючи відчуття приємної свіжості.

Національний природний парк “Подільські Товтри”, долина річки Тернава

Після заболоченої ділянки починається пологий схил, між ними ховаються вершини Товтр з глибокими карстовими борознами. Місцевість слід сприймати як сарматський степ через м’який, іноді пікантно-колючий дотик травостою й ароматні запахи польових квітів. Тут ціла мережа пастуших стежок, що взаємоперетинаються. Вони ніби навмисно хочуть заплутати мандрівника, відводячи від основного маршруту. Нижче по схилу з’являється потужний травостій, що маскує стежку (в безлисту пору зазвичай проблем з втратою орієнтирів не виникає). Пройшовши зону хвойних насаджень, слід обережно перейти яр, який відкривається зліва. На його протилежному борті почнеться вже добре втоптана кам’яна стежка. Вона приведе до підніжжя схилу.

Китайгородське відслонення, с. Китайгород

Підніжжя схилу відкриває рівну місцевість заплави з високим травостоєм. Від пильного ока мандрівника не заховаються рівні ряди кущів, що ведуть до річки і поділяють заплаву на сегменти і старі плодові дерева. Вони ще нагадують про забудову нижнього Китайгорода, що існувала тут до 1981 р., коли почався підйом води в Дністровському водосховищі. Загалом це постапокаліптичний краєвид, який демонструє швидкість природного відновлення ландшафту. Десять хвилин руху по бур’янах з “мурашниковими перепонами” приводять до містка через русло Тернави. Місток – це колода з перилами між берегами. Для комфортного подолання на групу слід мати хоча б дві пари безрозмірних високих чобіт. Для нашої експедиції – найважливішим пізнавальним об’єктом “Дорогою Часу”. Для початку слід повернути праворуч і зійти до розвилки з напівзруйнованим транспортним мостом. Тут відкривається краєвид Китайгородського відслонення. Для розуміння його будови підійде аналогія з багатошаровим тортом: знизу – “листкове тісто” вендських аргілітів, перекрите міцними жовто-зеленими “коржами” кембрійського і ордовицького пісковиків, вище – повітряний-грудкуватий бісквіт-перешарування силурійських вапняків і мергелів, над яким іде білий “кремовий шар” крейдових спонголітів із шоколадно-кременевими вкрапленнями та трепело-газове “безе” цього ж віку. Наступний шар – це “крекерний” вапняк неогену з “хрусткими вафельними” прошарками пісковиків і кременю. Зверху “торт” вкритий кольоровою карпатською яшмово-сердоліковою “посипкою” в м’якій лесовій “глазурі” плейстоценового віку та прикрашений “кремовими шапками” товтрових вершин. Кожен з цих шарів є свідченням морського затоплення території (семи морів), крім верхнього (“посипки з глазур’ю”), що сформувався завдяки діяльності Дністра. Піднімаючись по них дорогою і вдивляючись у виходи порід чи окремі камінці, раптом помічаєш численні скам’янілості, завдяки багатству яких локацію називають “Палеонтологічним клондайком”. Найважливіші з них продемонстровані на стендах на ключових пунктах “Дороги часу”. Кілометровий пологий підйом завершується біля костелу Пречистої Діви Марії в Китайгороді, де чекатиме автотранспорт. Якщо ви подорожуєте громадським транспортом, потрібно повернути ліворуч і на розвилці однією з доріг (які через 200 м зійдуться) пройти 10 хв до місцевої автобусної зупинки.